«Тисячі людей живуть без любові, але ніхто — без води».
Вістен Г’ю Оден, англо-американський поет.

Людина, як і всі живі істоти, в основному складається з води і без води існувати не може. Втрата 6-8% викликає погане самопочуття, 10% — незворотні зміни в організмі, а 15-20% — смерть.

За даними ООН, доступу до чистої питної води сьогодні не має кожен шостий. Найбільше від нестачі цього ресурсу потерпають жителі Африки, Південної та Східної Азії, а також деяких країн Латинської Америки і Карибського басейну. Якщо ситуація із забрудненням води не зміниться, то вже до 2050 її нестачу відчує на собі кожен четвертий.

Водна криза, нестача прісної води

В таких умовах вода стає не лише безцінним природним ресурсом, але й джерелом фінансових надходжень. Щорічний ринок прісної води, за оцінкою авторитетного видання «Global Water Intelligence», сьогодні складає від 425 до 700 мільярдів доларів. Однак це число зросте в рази, коли воду в держави з посушливим кліматом почнуть транспортувати не лише вантажівками, але й спеціальними міждержавними трубопроводами.

Один з таких трубопроводів вже споруджений в містечку Ситка, що на Алясці. Вода із місцевого озера надходить до міського порту, звідки невдовзі транспортуватиметься по всьому світу. За розрахунками місцевої влади, зростаючий попит на прісну воду дозволить Ситці з його 9-тисячним населенням щороку заробляти на воді від 26 до 90 мільйонів доларів.

Торгувати водою готуються й в Азії. 2012 року Таджикистан домовився з Іраном про будівництво трубопроводу між країнами, за яким в Таджикистан буде поставлятися нафта, а до страждаючого від посухи Ірану — питна вода.

Про будівництво спільного водного трубопроводу думали й Туреччина та Ізраїль. 2004 року країни уклали контракт на постачання протягом 20 років в Ізраїль турецької води. Реалізації угоди завадив напад ізраїльських військових на «Флотилію свободи» у 2010 році, внаслідок якого загинули дев’ять турків. Після цього держави розірвали дипломатичні відносини. Криза у відносинах закінчилася минулого року, коли Ізраїль запропонував Туреччині 20 мільйонів доларів в якості компенсації за атаку на «Флотилію свободи». Тож роботи над проектом будівництва водного трубопроводу можуть відновити найближчим часом.

Чому війна за воду — реальність?

Середня вартість російського газу для Європи 2013 року становила 0,38 долара за кубометр. Цікаво, що ціна турецької води для Ізраїлю 2004 року була майже вдвічі вищою за ціну російського газу і становила 0,7 долара за кубометр.

Різниця між нафтою та прісною водою у тому, що одержаний із нафти бензин як пальне для автомобілів можна замінити електроенергією. Опалювати житлові будинки також можна за рахунок електроенергії або інших природних ресурсів. Замінити ж воду чимось іншим просто неможливо.

Сьогодні протистояння за нафтові родовища, особливо на Близькому Сході, перетворилися у буденність. Державам-видобувачам нафта дарує потужні бюджетні надходження та геополітичну вагу. Війни за воду стануть такою ж буденністю вже до 2050 року, якщо людство не почне раціонально використовувати прісну воду. Так зокрема вважає генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш. За його словами, мир на планеті можливий, якщо не буде боротьби за природні ресурси першої необхідності.

«В умовах, коли потреба в питній воді зросте до середини століття приблизно на 40%, а також в умовах глобальних кліматичних змін, що впливають на всі країни, питання про нестачу питної води викликає зростаюче занепокоєння», — сказав Гутерреш під час засідання Ради Безпеки ООН, присвяченому питанням транскордонних водотоків.

Гутерреш навів статистику, за якою сьогодні на нашій планеті налічується 270 річкових басейнів, які використовують в якості джерела прісної води дві або більше країн. Зі зростанням попиту на воду між цими державами можуть виникнути суперечки за право користування водоймами, які неодмінно переростуть у війни, якщо забезпечення людей водою сягне критичного рівня. Причому мова йде про конфлікти як місцевого, так і міжнародного характеру, адже ці 270 річкових басейнів забезпечують питною водою 40% населення Землі.

Де ж вихід?

За підрахунками американських вчених, люди витрачають на побутові потреби в десять разів більше прісної води, ніж на пиття та приготування їжі. До прикладу, 43% води ми використовуємо для змивання у туалеті, ще 34% — коли приймаємо ванну чи душ. При цьому на пиття та приготування йде 5% води, на прання — 4%, а на прибирання — всього 3%.

І хоч яким нераціональним не здавалося б використання прісної води у побуті, її левова частка все ж йде на потреби промисловості та сільського господарства. В середньому одна людина щодня використовує від 50 до 280 літрів води. Проте якщо враховувати не лише воду для побутових потреб, але й ту воду, яка використовується на виробництві та для поливання полів, то сумарне споживання води на одну особу сягне тисяч літрів щодоби.

Зберегти обсяги прісної води можна, очистивши її. Однак станом на сьогодні найпоширеніші схеми водоочищення вже не в змозі забезпечити людство необхідною кількістю води. До того ж темпи забруднення прісноводних водойм не залишають надій на те, що в найближчому майбутньому у природі залишиться вода, з якої вдасться отримати питну воду високої якості.

Що стосується опріснення морської води, то варто зазначити, що всі способи перетворення солоної води в прісну вимагають великих витрат енергії, що підвищує її собівартість. Більше того, опріснена вода позбавлена мікроелементів, необхідних організму людини, зовсім несмачна, малопридатна для пиття, приготування їжі та потребує збагачення мінеральними солями.

Прісна вода, щоправда, міститься в айсбергах, 93% яких дає материкове заледеніння Антарктиди. Їх транспортування сьогодні надзвичайно нерентабельне, але навіть технічне диво не зможе забезпечити людство дешевою антарктичною водою та вберегти від війни: 7 держав в свій час висловлювали серйозні претензії на континент та прилеглий простір.

Саме тому Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує берегти наявні джерела водопостачання від подальшого забруднення. Водночас радикальної модернізації потребують системи водопостачання та водовідведення, а витрати води на підприємствах та у сільському господарстві за рахунок нових технологій мають бути мінімізовані.

Для того, щоб відвернути війни за воду, достатньо лише бажання. Будь-якій екологічній проблемі, у тому числі водній кризі, дешевше запобігти, ніж боротися з її наслідками. Ігнорування ж таких проблем, як стрімке зменшення обсягів прісної води, може стати для людства фатальним.

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»