Чому «майдани» — згубний шлях для України?

20 лютого 2016 року: країна вшановує пам’ять загиблих під час Євромайдану активістів. Люди несуть квіти до імпровізаційних стел, запалюють свічки, йдуть до церкви. Здається, все, треба ставити крапку, але ж ні: погром російських банків, захоплення готелю «Козацький», спроба перекрити частину Хрещатику, встановлення наметового містечка, сутички з поліцією.

Вже ввечері мітингувальники розвели в бочках багаття, заявивши, що ночуватимуть на Майдані Незалежності, а на ранок проведуть народне віче.

© Інна Соколовська, rbc.ua

Досі не зрозуміло, хто ці люди, які так наполегливо намагалися організувати третій «майдан». Очевидно лише те, що робилося це не на користь Україні.

Що каже статистика?

Ще восени 2015 року соціологічна група «Рейтинг» провела дослідження, яке показало, що 53% українців готові знову вийти на акції протесту через погіршення життєвих умов. При цьому лише 28% опитаних заявили, що терпітимуть негаразди задля того, щоб в країні зберігався порядок.

Ще один «майдан»? І знову на ті ж граблі!

«Революція» по-українськи

Після Євромайдану з українців спали рожеві окуляри. Народ нарешті усвідомив: Україна серйозно хвора на олігархію, і цю хворобу швидко здолати не вдасться.

Практика засвідчує: українці не вчаться на своїх помилках. За двадцять з лишком років незалежності ми пережили дві революції, але це не призвело ні до політичних, ні до економічних покращень. Єдине, що відбувається в Україні з кожною новою революцією, це зміна олігархічної еліти. Ми досі бідні (бо дурні), ми досі дурні (бо бідні).

Роль четвертої влади зради

Ні для кого не секрет, що величезні медіахолдинги потрібні українським олігархам не для того, щоб народ веселими новинами розважати. ЗМІ — це потужний маніпулятивний та пропагандистський інструмент, за допомогою якого можна контролювати суспільство та впливати на нього необхідним конкретному олігарху чином, що й відбувається сьогодні в Україні.

Журналістська проституція

Інформаційні видання олігархічної еліти продукують численні фразеологізми на кшталт «Революція гідності», «Небесна сотня» та ін., які насправді є всього лиш снодійним для українського народу. Мета проста: створення ефекту величної боротьби із системою та «перемоги» над нею.

В той же час так звані опозиційні ЗМІ розповідають про те, як у нас все погано, як швидко ціни підвищуються, долар росте, корупція процвітає, АТО не закінчуються та ін. Маніпулюючи суспільними настроями, вони дійсно можуть спровокувати третій «майдан»; питання лиш в тому, чи не трісне від нього Україна навпіл? А вона неодмінно трісне, зважаючи на такого зовнішнього ворога, як Росія.

Де ж вихід?

Результатом революцій є фундаментальна зміна соціальної, політичної чи економічної системи. В Україні цього не відбулося ні в 2004, ні в 2013. Саме тому Помаранчева революція та Революція гідності за своєю природою — лише масові акції протесту, повстання чи будь-що інше, але аж ніяк не революції, як про це пишуть вітчизняні ЗМІ.

Мабуть, найбільшою помилкою учасників обох «майданів» було те, що вони не змогли створити власну потужну і незаангажовану організацію, яка змогла б відстоювати інтереси народу на законодавчому рівні. Цю ідею можна було б втілити в життя, якби серед українців було більше освічених людей, аніж революціонерів, а серед освічених — більше чесних, аніж підкупних. В Україні багато тих, хто хоче змін, але мало тих, хто може ці зміни принести.

Отже, поки серед нас не побільшає освічених та непідкупних, поки ми не навчимося протистояти внутрішнім інформаційним війнам, ні про який третій «майдан» й мови бути не може. Парадокс полягає в тому, що українці починають перейматися політичними процесами в країні лише тоді, коли ситуація сягає точки кипіння. І в цьому випадку революційність можна розглядати як ваду нації. Двічі ми виходили на «майдани», але щоразу повертали владу тим, проти кого боролися (самі ж бо не знаємо, що з нею робити). Свою «політичну болячку» українці намагаються лікувати тільки в період загострення хвороби. Можливо, прийшов час лягти на реабілітацію?

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»