Українці часто нарікають на владу. Мовляв, тільки-но кандидат перемагає на виборах, як одразу на голові роги виростають: починає безбожно красти і брехати. При цьому політикум в нашій уяві постає як окрема соціальна верства гнобителів простого народу, руйнівників економіки та плодівників корупції. Але це міф.

Український народ та влада

Почнімо із того, що політики та олігархи — це не каста, яку успадковують від батьків, і з якої неможливо вирватись. До розпаду Радянського союзу жоден з нині відомих нам представників політичного бомонду не мав ані влади, ані грошей. Тому не варто забувати: ті, що сьогодні посміхаються нам з білбордів перед виборами, ще 25 років тому були серед нас.

Важливо усвідомити, що поділ на поганих бізнесменів та хороший простих українців є шкідливим, адже він спотворює дійсність і заважає українцям об’єктивно себе оцінювати. У світі не існує такої країни, в якій влада — виключно погана, а нація — виключно хороша, це нонсенс. Народ формує владу за своєю подобою. Відтак брехливі крадії-політики — це збірний образ усіх українців.

Школа. Скільки років з дітей вимагають здавати гроші на ремонт класу, туалетів, на придбання мультимедійної дошки та інші речі, які повинні купуватися за гроші держави? Батьки чудово розуміють, що це незаконно, але мусять «йти назустріч освітянам»: хто ж хоче, щоб на його дитину криво дивилася класна керівничка, чи щоб за велінням директора дитині занижували оцінки? Звичайно, ніхто.

Лікарня. Хочете отримати консультацію у лікаря, але не зареєстровані за місцем проживання? Будьте готові, що своє право на безплатну медицину вам доведеться виборювати у прямому сенсі цього слова. Українські заклади охорони здоров’я навчилися заробляти на неосвічених громадянах, які не мають місцевої прописки. Медики говорять, що лікарня перенавантажена через немісцевих, і що обслуговування для незареєстрованих є платним, змушують укладати відповідні угоди. Однак у законі чітко прописано, що кожний громадянин має право на «кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я». За відмову у наданні медичної допомоги співробітникам лікарень загрожує кримінальна відповідальність, але це, чомусь, не лякає їх.

Приватний сектор економіки. Тут мова йтиме не про великих олігархів, що контролюють суспільно-політичне та економічне життя, а про так званий середній клас. Як повідомляє Міністерство економічного розвитку та торгівлі, 2015 року рівень тіньової економіки в нашій державі склав 40% ВВП. Сотні тисяч дрібних бізнесменів, які не мають жодного відношення до політики, грабують свою державу! Чим тоді гірші великі олігархи?

В Україні майже не залишилося благородних людей, людей, які пишаються своїми моральними якостями, своєю чесністю та порядністю, а не матеріальними статками. Таких людей немає не лише серед правоохоронців, суддів, прокурорів та політиків — їх взагалі ніде немає. Навіть звичайний собі український вчитель чи лікар, побачивши можливість з чогось наживитися, не втратить такої нагоди, якщо знатиме, що його не спіймають на гарячому.

Економічну кризу та корупцію в Україні спричиняє моральний занепад усієї української нації, а не якоїсь її частини. Ми не поважаємо закон, ми не поважаємо своїх співвітчизників та свою державу. Для нас сплата податків — не обов’язок, а кара Господня, якої треба усіма силами уникати. Для нас власне фінансове становище важливіше, ніж добробут усього народу. Чого тоді чекати від політиків? Чого чекати від олігархів?

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»