Сьогодні, як і три роки тому, коли Росія анексувала Крим та розв’язала гібридну війну на Донбасі, майбутнє України повністю залежить від політичної, фінансової та військової підтримки з боку Заходу.

Своєю жорсткою позицією і готовністю пожертвувати власною економічною вигодою Європа та США неабияк допомогли нам протистояти загарбницьким прагненням Кремля. Але світ змінюється.

Масовий наплив сирійських біженців загострив європейську міграційну кризу, результатом якої стали посилення євроскепсису та активізація ультраправих радикальних політсил, що невдовзі можуть очолити провідні європейські держави. Більшість із цих партій відкрито підтримують політику Росії щодо України.

Не дуже обнадіюють й події за океаном, а саме обрання новим президентом США республіканця Дональда Трампа. Його ізоляціоністська політика (політика невтручання у міжнародні справи) може призвести до перерозподілу світу на сфери впливу між великими геополітичними гравцями, як от Китай та Росія.

Кремль неодмінно поверне контроль над Україною, якщо США залишить Київ напризволяще, адже сьогоднішня Європа занадто слабка, щоб самостійно захистити українців від російської експансії.

І якщо світовий гегемон таки відвернеться від України, Москва будуватиме надійну (не воєнну) основу тривалого контролю основних культурних, суспільно-політичних та економічних процесів в Україні. І ті, що завжди були вірними своєму «кремлівському сюзерену», допоможуть їй у цьому.

«Кровосісі» повертаються

3 серпня 2015 року екс-прем’єр-міністр України Азаров презентував у Москві так званий «Комітет спасіння України» (щось на кшталт альтернативного «уряду України у вигнанні»). Повернувшись, члени «Комітету» обіцяють визнати незалежність ДНР та ЛНР, визнати Крим російською територією та провести федералізацію. Окрім Азарова, до нього увійшли такі одіозні нардепи-втікачі як Володимир Олійник, Ігор Марков, Олег Царьов, а також сепаратисти Галина Запорожцева, Олександр Александровський, Юрій Кот та ін.

Нещодавно Дорогомилівський суд Москви задовольнив позов екс-депутата Верховної Ради Володимира Олійника про визнання зміни влади в Україні 2014 року державним переворотом.

Звичайно, юрисдикція російських судів не розповсюджується на територію України. Зате на територію України успішно розповсюджується російська пропаганда, елементом якої і є ця історія з визнанням в Україні держперевороту. Причому на цей раз маніпулятивні технології були використані не стільки проти росіян, скільки проти українців, зокрема тих, які не підтримують нинішню владу і вважають, що «за Януковича було краще, бо долар був по 8». В очах таких людей визнання зміни влади в Україні в 2014-му державним переворотом підвищує легітимність азарівського «альтернативного уряду у вигнанні» і дає йому надію на повернення.

«Повинні дозріти обставини і умови, щоб з’явився «уряд у вигнанні». Насамперед, ці умови повинні дозріти в самій Україні. Коли правляча верхівка, яка незаконно захопила владу, практично не зможе здійснювати свої функції, а народ зажадає альтернативної влади, тоді і з’являться такі умови», — заявив Азаров в інтерв’ю для «Известий».

Здавалося б, екс-прем’єр «ностальгує» за Євромайданом, вживаючи фрази «народ зажадає альтернативної влади» і «правляча верхівка не зможе здійснювати функції». Але ж ні! Беручи до уваги беззаперечне кремлівське кураторство діяльності «Комітету спасіння України», можна стверджувати, що пан Азаров знає, про що говорить. Микола Янович фактично розкрив усі карти щодо реальної мети утримання росіянами соратників Януковича, які в часи Євромайдану самоусунулися піджали хвости і накивали п’ятами.

Говорячи про невдоволення народу владою, колишній прем’єр має на увазі, що російський пропагандистський апарат продовжуватиме працювати на посилення цього невдоволення (хоч воно цілком заслужене), а говорячи про неспроможність влади здійснювати свої функції, Азаров має на увазі результат, якого домагатимуться через збурення мас. Цей результат — контрреволюція.

Отож найближчим часом кремлівська пропагандистська машина працюватиме на всю потужність, зосереджуючи свою увагу на доведених до відчаю економічною скрутою та війною українцях. Розігрівання революційних настроїв серед населення аж до організації масових акцій протесту, а також підготовка ґрунту для повернення азарівського «уряду у вигнанні» — пріоритетний план Кремля щодо України.

При цьому робота над «альтернативним урядом» Азарова продовжується. Серед 524-х осіб, яких в рамках обміну полоненими вимагають звільнити терористи, багато тих, хто намагався розвалити Українську державу. Зокрема, лідери ЛДНР вимагають відпустити колишнього мера Слов’янська Нелю Штепу, якій інкриміновано посягання на територіальну цілісність і недоторканність України та створення терористичної групи чи організації.

Особистість Штепи як мера міста, в якому (не без її допомоги) зародилося так зване «донбаське ополчення» для російської пропаганди має виключне значення. Немає сумнівів, що така «героїня» як Штепа (якщо її таки відпустять із СІЗО) увійде в когорту азарівських «рятівників України». А разом з нею й інші активісти «руської весни», як от Юрій Апухтін, Спартак Головачев, Єгор Логвинов, Лариса Чубарова, Сергій Юдаєв та ін.

І хоч сьогодні повернення соратників Януковича видається малоймовірним, навіть серед нинішніх парламентських політсил достатньо таких, які за першою ж вимогою і без будь-яких докорів сумління танцюватимуть під кремлівську дудку.

Політичний реванш катів Майдану (неважливо, тих, що залишилися, чи тих, що втекли до РФ) стане геополітичною катастрофою для України, поставивши хрест на тому, за що ціною своїх життів боролися євромайданівці і за що борються українські військові на Донбасі. І, як свідчать результати соцопитування «Українського інституту майбутнього», ця тривога небезпідставна.

Український інститут Майбутнього

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»