Польща в українській євроінтеграції: друг чи камінь спотикання?

Серед країн Європейського союзу Польща є чи не найжорсткішою у своїй позиції щодо війни, яку Росія почала проти України. Варшава засуджує анексію Криму та виступає за припинення протистояння на Донбасі і відновлення територіальної цілісності України. Через таку позицію польські підприємці надовго втратили для себе російський ринок, але країна має далекоглядну мету — встановлення тривалого миру між Україною та Росією, а відповідно, між Росією та Європою.

«Ми не повинні забувати: суверенну країну атакувала сусідня держава. Росія порушила міжнародне право. Ми не можемо просто ігнорувати це», — сказав в інтерв’ю для «Bild» польський президент Анжей Дуда.

Звичайно, Варшава не бажає повністю рвати дипломатичні відносини з Москвою, але вона й не може робити вигляд, ніби нічого не відбувається. Як заявив один із радників президента Дуди, мир та спокій в Україні означає безпеку Польщі.

Але…

В той же час Польща демонструє непослідовність у відношенні до самої України. Декілька днів тому Польська селянська партія внесла на розгляд Сейму законопроект про встановлення 11 липня Днем пам’яті жертв «Волинської трагедії», при цьому йдеться не про етнічну чистку з елементами геноциду, як цей процес трактувався в Польщі раніше, а про власне геноцид, вчинений ОУН-УПА проти польського населення на Західній Україні. До слова, це вже третій відповідний документ, зареєстрований у польському парламенті.

2003 року українські інтелектуали написали заяву із вибаченням за злочини, вчинені ОУН-УПА проти поляків в 1942-1945. Того ж року відбулася спільна заява парламентів про примирення, президенти Кучма і Кваснєвський перепросили один одного.

2013 року Голова Верховної Ради України Володимир Рибак закликав Сейм встановити День пам’яті та примирення українців і поляків, але польська сторона не прийняла цю ініціативу. Того ж року була провалена резолюція польського парламенту про засудження операції з депортації українців «Вісла» у зв’язку із відмовою деяких політичних сил вибачатися за ці події, оскільки Україна на офіційному рівні не вибачилася за «Волинську трагедію».

Українська сторона неодноразово просила не змішувати політику з тими жахливими подіями минулого, адже це матиме великий вплив на українсько-польські відносини сьогодні. Натомість в Сеймі постійно знаходяться ті, кому розхитування відносин двох країн є вигідним. Хто ж це?

Інша сторона польської медалі

Останній законопроект про визнання геноцидом дії ОУН-УПА на території Західної України під час Другої світової внесли сенатори від Польської селянської партії. Її представники неодноразово заявляли, що санкції проти Росії неефективні та лише шкодять польській економіці. Члени цього політичного союзу загалом дотримуються поміркованих проросійських та антиєвропейських поглядів.

Натомість про бодай якусь поміркованість у проросійській позиції не доводиться говорити в лавах Союзу демократичних лівих сил, лідер якого Лешек Міллер рік тому виправдовував вторгнення Росії в Україну та виступав проти надання Києву будь-якої допомоги.

Лідер партії «Твій рух» Януш Палікот критикує Сейм за «непродуману» проукраїнську зовнішню політику, а створена в лютому 2015-го «Зміна» відкрито виступає за ДНР та ЛНР, запрошуючи керівників терористів на свої установчі з’їзди та самостійно відвідуючи окуповані території.

Матеуш Піскорський, партія Зміна

Серед інших відверто проросійських партій та громадських організацій Республіки Польщі — «KORWiN», «Фаланга», «Польський слов’янський комітет», «Слов’янський союз», Товариство польсько-російської дружби та ін.

Беручи до уваги численні двосторонні заходи між Польщею та Україною із вшанування жертв українсько-польського збройного протистояння та намагання громадських діячів залишити минуле в минулому і рухатися разом далі, можна стверджувати, що подібні законопроекти — це всього лише можливість для партій, котрі їх пишуть, збільшувати свій електорат.

Направду, українофобство серед поляків зумовлене не любов’ю до Росії, а ненавистю до ОНУ та УПА, саме тому тема «Волинської трагедії» для польських сусідів є болючою, як і для українців загалом, водночас вигідною для РФ.

Більшість із вищезгаданих партій, незалежно від того, в коаліції чи в опозиції вони знаходяться, орієнтуються на патріотично виховану молодь, тому такі методи політичної кампанії не могли не мати місця.

Висновки

Для України, яка чує лише заяви польської політичної еліти про підтримку, наявність такої великої кількості проросійських організацій та партій може стати перепоною на шляху до Європи, адже Польща наразі є найбільшим прибічником української євроінтеграції. Невідомо, хто через декілька років займе президентське крісло в Польщі, і головне, чи лояльним він буде до прагнень України стати частиною Європи.

Разом з тим, такі проросійські політичні ігри можуть стати основою для приходу в Польщу «руського міра» на чолі з Володимиром Путіним. Зазвичай російські ЗМІ при будь-якій нагоді акцентують на польському росіянофобстві, одначе як тільки Кремль зрозуміє, що «ґрунт» для початку «польської весни» готовий, поляки вмить стануть хорошими, а польський Сейм — «варшавською хунтою», якою керує Америка і від якої треба «врятувати» братів-слов’ян.

Польща має вчасно розпізнати російську загрозу і правильно розставити свої пріоритети, поки за неї це не зробив «хтось інший».

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»