Саакашвілі йде у велику політику

Експеримент Саакашвілі з губернаторством був приречений на невдачу із самого початку. Його прагнення побороти на Одещині корупцію та звільнити область від впливу місцевої мафії не увінчалися успіхом, адже Міхо й явити не міг, наскільки тісно між собою «співпрацюють» українські бізнес-клани. І це зв’язки не локального, а всеукраїнського характеру.

«В Одеській області президент особисто підтримує два клани: бандитський, кримінальний, убивць із 90-х, клан Труханова та ізмаїльський корупційний клан Урбанського. І реально всю владу в області віддали цим двом. Ну і ще їхнім союзникам — сепаратистам із «Нашого краю» Антона Кіссе (…) Я не хочу залишати одеситів напризволяще. Але я їм хочу сказати: ми обов’язково піднімемо й Одесу. Вона розвинеться тільки після того, як Київ буде звільнено від корупціонерів, які захищають бандитизм і свавілля», — заявив Міхеіл у понеділок 7 листопада, подаючи у відставку.

Міхо вирішив рятувати гниючу рибу з голови. Слова «звільнити Київ» можуть означати лише одне: Саакашвілі йде у велику політику.

Під час свого головування в Одеській ОДА Саакашвілі активно залучав до керування областю своїх грузинських колег та друзів. Спершу головне управління МВС в Одеській області очолив колишній заступник міністра внутрішніх справ Грузії Гіоргі Лордкіпанідзе, а трохи пізніше прокурором Одеської області став Давід Сакварелідзе. Опісля Саакашвілі представив і своїх заступників. Ними стали його давній друг з 30-річним стажем Володимир Жмак і активістка Євромайдану Юлія Марушевська, яка невдовзі очолила Одеську митницю.

Розпочаті командою Саакашвілі проекти не давали довести до кінця. По-перше, цьому не сприяв Київ. По-друге, місцеві чиновники, яких Міхо згадував під час подання відставки, постійно вставляли палки у колеса. Більше того, соратників Саакашвілі, зокрема Сакварелідзе, відверто цькували. Цілком можливо, що цькували не лише Сакварелідзе, але й інших. Погрожувати могли й самому Саакашвілі, та публічно заявити про це, ще й після своєї відставки, для Міхо означало б показати свою слабкість.

Якщо екс-губернатор Одещини дійсно збирається заснувати нову політичну партію в Україні та боротися з нею за владу, йому доведеться несолодко. Саакашвілі — чи не єдиний в державі політик, здатний стати справжнім лідером нації та побороти корупцію. Зростання його популярності не вигідно жодному українському олігарху, навіть його другу — Петру Порошенку.

Ще в травні в інтерв’ю британській «The Guardian» Міхо заявив, що уряд Гройсмана не здатен проводити реформи, і в цьому винен президент, який намагається провадити політику лояльності до всіх. Трохи згодом він заявив, що БПП перетворився на організоване кримінальне угрупування, як і «Народний фронт» Яценюка. Адміністрація Президента утримувалася від коментування заяв голови Одеської ОДА, однак Саакашвілі до нинішньої влади вже тоді знаходився в опозиції. Принаймні частково.

Саме тому на шляху до «звільнення Києва» в Саакашвілі можуть полетіти не лише склянки, але й цілі сервізи. І Міхеіл це чудово розуміє. І Міхеіл це чудово відчуває. Вийшовши на всеукраїнську політичну арену, йому протистоятимуть вже не одеські бандити, а набагато серйозніші фігури.

Його відставка стала приводом для підконтрольних олігархам ЗМІ вкотре обізвати Міхо невдахою та нечуваним марнословом. Викликати скептичне ставлення в українців до особи Саакашвілі — означає не допустити його до політичної трибуни. Тому із входженням у велику політику Міхеілу затягувати не варто.

Соціологічні дослідження групи «Рейтинг» свідчать, що якби у Саакашвілі була своя партія, вона могла б обійняти третє місце на парламентських виборах з результатом 10%. Цього цілком достатньо, щоб забезпечити своїй партії державне фінансування, необхідне для здійснення статутної діяльності. Найцікавіше те, що партії Саакашвілі ще немає, а вона вже на 1% перевищує рейтинг «Блоку Петра Порошенка». Її поява — питання часу та грошей.

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»