Личаківський некрополь — один із найстаріших цвинтарів Європи

Личаківський цвинтар — це один з найвідоміших та найстаріших кладовищ Європи. Його історія сягає 1786 року, коли влада Австро-Угорської імперії заборонила ховати померлих на кладовищах, які примикали до храмів Львова (жоден з них не зберігся до наших днів). Відтоді на вулиці, що нині носить ім’я Мечнікова, існує некрополь, на території якого покоїться понад триста тисяч душ.

Личаківське кладовище

Личаківське кладовище

Згідно із законами Австро-Угорщини, могили, за якими не було належного догляду і за які не сплачували протягом 25 років, рівняли з землею, а на їх місці знову ховали померлих. Старі могильні плити відправляли на каменедробарку. Подрібнене каміння було використано для закладання фундаментів мурованої огорожі цвинтаря та для шутрування доріжок.

Личаківське кладовище

Личаківське кладовище

Безліч надгробків було пошкоджено під час Другої світової війни, могили не доглядалися, цвинтаря починав занепадати. 1975 року прийнято рішення про припинення поховань; виняток становлять особливо відомі люди. 10 липня 1990 року ухвалою Львівської міськради територію Личаківського кладовища оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення.

Личаківське кладовище

Личаківське кладовище

На Личаківському цвинтарі поховані популярний композитор і поет Володимир Івасюк, співорганізатор «Руської трійці» Іван Вагилевич, композитор і перший голова товариства «Просвіта» Анатоль Вахнянин, оперна співачка Соломія Крушельницька, композитор Анатолій Кос-Анатольський, історик Іван Крип’якевич, живописець і художній критик Іван Труш, письменник і публіцист Григорій Тютюнник, поет та прозаїк Іван Франко, етнограф Володимир Шухевич, письменник Маркіян Шашкевич та інші.

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»