Чому ми помираємо? Коротко про природу смерті

Чому ми помираємо? Коротко про природу смерті

Одна з найпопулярніших теорій виникнення життя говорить, що перші живі організми з’явилися в результаті еволюції молекул. У книзі «Безсмертний ген» Річард Докінз пише, що мільярди років тому в океанах між складними молекулярними структурами йшли справжні війни.

Спочатку молекули просто бомбардували один одного, намагаючись увірвати та приєднати до себе шматок суперника. Згодом вони навчилися впливати на конкурентів за допомогою хімічних реакцій. І щоб хоч якось захиститися від цього руйнівного впливу, молекули почали будувати навколо себе білкову оболонку. Так, ймовірно, виникла клітина.

Життя — це результат еволюції. Наші вправні пальці, винятковий зір та надпотужний мозок — це також результати еволюції, результати надзвичайно точних розрахунків. Але для того, щоб еволюціонувати, живі організми платять високу ціну. Уявіть, скільки часу та сил знадобилося пташці, щоб «виростити» собі крила? Вона знала, що можливість літати захистить її від хижаків на землі та допоможе у полюванні. А риба знала, що за допомогою додаткових плавників зможе швидше маневрувати. А морський чорт знав, що йому не доведеться у темній безодні шукати рибку, якщо на голові у нього виросте «ліхтарик», адже тоді рибка сама попливе до нього.

Ніколи морський чорт не побажав би собі пір’я на голові, а пташка замість крил не побажала б мати плавники. Такі мутації коштуватимуть цим видам величезної кількості енергії, а користі від них — ніякої.

А тепер уявімо, що якийсь живий організм захотів жити вічно. Тканини та органи такого організму повинні навчитися постійно відновлювати себе. А це — просто титанічна робота з точки зору еволюції.

Життя і смерть

Дік Свааб у своїй книзі «Ми — це наш мозок» пише так: «Для природи періодична заміна старого індивіда на молодого є більш енергоощадною, ніж підтримання здоров’я первинного екземпляра і постійний досконалий ремонт пошкоджених клітин. Еволюцію завжди більше хвилювало продовження роду, ніж старіння. Така преференція, на жаль, відображається і в тому, як наше суспільство обходиться з літніми людьми: їх намагаються якнайшвидшим чином позбутися».

Однак наука не стоїть на місці! В минулому столітті розвиток медицини дозволив збільшити середню тривалість життя людини з 40 до 70 років. А сьогодні спеціалісти з генної інженерії активно працюють над тим, щоб збільшити цей показник до 150 років. За найоптимістичнішими прогнозами, це станеться вже у 21-му столітті.

© Сергій Філюк, «Стилос.інфо»