Історія розгортається у невеличкому приморському містечку в Ірландії.

Невідомий приходить на сповідь до отця Джеймса і повідомляє, що має намір убити його наступної неділі. «Мене в дитинстві ґвалтував священник-педофіл. Ти хороший священник, але помреш за гріхи поганого», — говорить чоловік.

Отець Джеймс знає свого майбутнього вбивцю, але ж не глядач! Усі персонажі «Голгофи» — затяті грішники: поліцейський — гомосексуал; аристократ — алкоголік; хірург, який гасить недопалки у вирізаних людських органах; м’ясник, який б’є свою дружину; дружина м’ясника, яка демонстративно плутається з темношкірим автомеханіком; донька отця Джеймса, яка вчинила невдалу спробу самогубства. Будь-хто з них може бажати смерті священнику.

Спочатку він намагається опиратися несправедливому вироку, шукає поради у єпископа, але дуже скоро розуміє, що єдиний гідний вихід — смиренно прийняти чужі гріхи на себе. Як Христос, зійти на Голгофу.

Фільм Голгофа

Джон Майкл МакДонах відфільмував болючу тему священників-педофілів. У 2009 році в Ірландії опублікували доповідь про численні випадки педофілії в середовищі католицьких священників. Після цього авторитет католицької церкви дуже впав.

Головна роль у фільмі дісталася Брендану Гілсону, який, до слова, зіграв її блискуче. Його персонаж ніби й трагічний, але сльозу з глядача не вичавлює. Отець Джеймс «сходить на свою Голгофу» без жодного пафосу. Останнє, про що говорить отець Джеймс з донькою напередодні смерті — прощення.

Картина змушує задуматися над багатьма речами. І справа не лише в релігії. Ідея закладена в речах та тому, як ми їх сприймаємо. Будь-яке явище має і позитивну, і негативну сторони, однак варто пам’ятати, що крапля фарби не робить з колодязя чорнильницю.